Різдвяна історія.

Америка. Білий дім. Рождіство.
 У чисто прибраному кабінеті за столом сидить Б. Обама і пише. Періодично мружить ліве око і з задоволенням перечитує написане. В двері стукають. Обама не повертаючи голови:
- Заходьте.
Двері невпевнено одкриваються і до кабінету боязко входять двоє. Зразу нельзя понять це мушчини чи женщіни. Одєжда вказує на скрутне матіріальне становище. Особенно це подчьорківають грязні пухові платкі намотані на головах. "Шо це, бля? Чи цигани, чи шо це воно?" - дума Обама оглядаючи з подивом вошедших. Раптом один з них тоненькім дурним голосом питає:
- Драстє, колядувать можна?

Другий із вошедших починає дрібно хреститись на патрет Лінкольна в углу і затягує:"На щастя на здоровля, на новий год...", но перший внізапно одьоргує його і той замовкає. "Або йобнуті, або циганє. Цього ще не хватало"- з тоской думає Обама, однак в голос каже:
- Колядуйте, хлопці.
Обидва вошедших переходять в режим "щастяздоровья" і нестройними голосами затягують пісню. З намотаних у них на ногах онучів на паркет капає розтанувший сніг. Голос одного з них Обамі видається явно знакомим і він уважно придивляється до обличчя у бабському платку. Колядувальникі заканчують бодрим трєбованієм:"..., а доларів двадцять дайте. З празником вас". Замовкають.
Обама:
- Вова, ти?
Один у платку, той шо невеличкого росту зніяковіло:
- я..., - начина плакать і Обама тут же чотко взнає Путіна.
Обама:
- Вова... Ну це абзац..., - одкладує ручку, встає, - я думав цигані, чи самашеччі якісь. А то хто з тобою?
Путін:
- Лавров..., - почина плакать навзрид.
Обама підходить і обійма Путіна. Той плаче ще хуже.

Обама:
- Ну ну, всьо, прікращай... Я щас скажу, вас на кухні покормлять. І ето, щас..., - достає з карману двадцять доларів. Дає Лаврову. Той похапцем вириває гроші і бурчить :"спасіба" і шось церковне. Хреститься.
Обама:
- Дааа... Це номер канєшно. Ми з Меркель чули, шо тебе десь вроді цирк возив по селам і показував за гроші.
Путін, хлипаючі:
- На возочку деревяному возили півроку... Показували мене як " чєловєк-довбойоб". Я потом втік під Сінгапуром...
Обама:
- ну ладно ладно... Йдіть на кухню. Погрійтесь.
Путін:
- спасіба, дядьку, - шарпає за рукав Лаврова, - пошлі.
Виходять.

Обама декілька секунд стоіть і шось дума. Потім хвата трубку прямого тіліфона і комусь каже:
- там двоє ціх придурків на кухню пішли. Подивись, шоб нічого не вкрали. Ага... Спасіба.

Сіда за стіл і посміхаючись набіра по телефону Меркель.

,Острый Перец,политика,политические новости, шутки и мемы,песочница политоты,разная политота

(Микола Джеря)