Події у с. Павлокома є однією із найтрагічніших сторінок польсько-української історії, разом з Сагринською різаниною. Пік польського терору в часи Другої світової війни на Закерзонні припадає саме на березневі дні – Шевченківські дні, коли українці чи не найбільше проявляли свою ідентичність.
9 березня 1944 р. почалися масові репресії проти місцевого населення на Холмщині. Чого лише варта історія с. Сагринь, де польське підпілля у Шевченківські дні вирізало близько 800 українців.
У 1945 р. одним із символів трагедії українців стало с. Павлокома, де Армія Крайова вбила 366 місцевих мирних жителів. Тієї весни польське підпілля вчергове показало своє обличчя і спалило десятки українських сіл на Закерзонні, зокрема і Бахів, Скопів, Березку, Малковичі, Пискоровичі, Гораєць, Новий і Старий Люблинці та ін. То хто ж робив геноцид?
Роблячи свої звірства на Шевченківські дні польське підпілля намагалося зламати український дух, але не так сталося, як гадалося.