Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітрів Кавказських, шумом Карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Най душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опромінеться, бо Ти все життя моє, бо Ти все щастя моє.
Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць в понурі ранку, принеси мені зойки закатованих у льохах, тюрмах, і на засланнях, щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли Герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих дітей Твоїх, величну смерть героїв Української Нації, і тисячі інших, незнаних нам, що їх кості порозкидані, або тайком поховані
Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму. Страху хай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму! Зрости мене до ясних чинів. В тих чинах хай знайду я смерть, солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно, Свята, Могутня, Соборна!