Гиперреализм маслом. (Робин Элей / Robin Eley)
Австралийский художник Робин Элей (Robin Eley) создал серию портретов обнаженных людей прикрывающихся ... / art :: красивые картинки :: Робин Элей :: масло
Гиперреализм маслом. (Робин Элей / Robin Eley)
Австралийский художник Робин Элей (Robin Eley) создал серию портретов обнаженных людей прикрывающихся прозрачной пленкой, в стиле гиперреализма. Эти картины настолько реалистичны, что даже не верится что они нарисованы, да к тому же масляной краской. В том что это не фотография, можно убедиться посмотрев видео, на котором запечатлен процесс рисования одной из картин.
Музыка:
Teru - i wonder
Да, да, я тоже Лору Палмер сразу вспомнил.
Никого уже не впечатляет имитация работы струйного принтера. Сами изображения бессодержательны — похоже на высер начинающего фотографа, и вот кому это надо? Где здесь творчество?
етить ты потребитель. попробуй живопись или графику (аналоговую блять! не фотки делать или на планшете в фотошопе ебашить) и когда достигнешь его уровня, вот тогда пизди наздоровье.
БАБА В ЦЕЛОФАНI (Iван Драч)
1
З вертольота її запримітили,
Не одразу означиш словами,
Де тополі іржаві, як мітли,
Скрушно небо метуть головами
І де сосни, дощами спалені,
Лізуть в очі лихою іржею —
У якійсь несусвітній окалині
Денно й нощно блукають душею.
Коло хати її запримітили,
Догадались, коли вже сідали,
Перестали тополі — як мітли...
Лиш листками іржаво ридали...
2
Таж виселили все село...
— Бо ж тут насипало такого було.
— А це що таке, я тебе питаю?
— Видно, з космосу щось занесло.
— Целофан — як скафандр, метляється скраю...—
Недобре в кабіні, сердито гуло.
— Два пришельці із космосу або, може, із НАТО?
— Курс на тополю іржаву. Тримайсь, стара хато!..
3
Вийшли й регочуть. Регочуть до чаду.
Гвинтом вертоліт ріже досаду.
Один космонавт — це стара в целофані,
А другий — корова на задньому плані.
Обкуталась баба, обтушкувалась,
Скрізь, де амбразури, позапиналась,
Лиш гола і біла її палюга
Летить полином — баба ледве встига
Чорнобилем бігти за тою здоровою
Тяжкою, як туча, старою коровою,
А що вже корова — та теж в целофані,
Як диво космічне суне в тумані,
Лиш роги пробились з накидки таки,
Сердиті й невкриті її гостряки,
І очі в накидці — якраз там, де очі,
І отвір, щоб пастись, старій поторочі.
А взута корова в старі кирзаки...
Ти смійсь чи ридай, а послухай-таки...
4
— Чого це Ви, бабо, корову узули?
— А що радіація, Ви, мабуть, не чули?!
— В синових чоботах взута корова —
Нехай же пасеться і буде здорова,
І бабі ще дасть до відра молока,
Така замашна і молочна така.
— Чого це Ви, бабо, уся в целофані?
— Хіба ж я газет не читаю, чи як?
Корову видою на світанні,
Взую, одягну й веду за рівчак...
— Чого це Ви, бабо, з людьми не поїхали?
Коли виселяли із зони село?
— А я серед тої проклятої віхоли
Взяла й зосталася — синам на зло!
